Document - Uzbekistani asylum-seekers at risk of extradition from Ukraine and Kazakhstan

AMNESTY INTERNATIONAL

ЗАЯВА

6 липня 2010



Шукачам притулку з Узбекистану загрожує екстрадиція з України та Казахстану


Amnesty International занепокоєна можливим застосуванням все більших зусиль для примусового повернення шукачів притулку до Узбекистану. І це не зважаючи на рішення від 10 червня 2010 року Європейського Суду з Прав Людини про те, що «будь-яка особа, підозрювана у скоєнні злочину, при утриманні у в’язниці [в Узбекистані] стикається з серйозною загрозою застосування тортур, нелюдського чи такого, що принижує людську гідність, поводження». Організація закликала владу обох країн не вдаватися до примусового повернення шукачів притулку в Узбекистан, де для них існує серйозна загроза бути підданими тортурам чи зазнати інших грубих порушень прав людини, та звільнити їх негайно.


Amnesty International отримала інформацію про тридцятьох біженців та шукачів притулку з Узбекистану, які зараз перебувають в ув’язненні в Казахстані, очікуючи своєї екстрадиції. Троє шукачів притулку з Узбекистану затримано в Україні, і їм також загрожує небезпека екстрадиції до Узбекистану.


Усі шукачі притулку та біженці є мусульманами, які відвідують непідконтрольні державі мечеті. Amnesty International неодноразово фіксувала порушення права на вільне віросповідання в Узбекистані. Більшість з тих, хто постраждав, були членами незареєстрованих груп, таких як Християнська Євангельська конгрегація, та ті, що сповідують мусульманство в мечетях, що не знаходяться під контролем держави. Влада Узбекистану продовжує активно домагатися екстрадиції з сусідніх країн прикриваючись державною безпекою та боротьбою з тероризмом, підозрюваних членів Ісламського руху або Ісламських партій заборонених в Узбекистані. Більшість з тих, хто був примусово повернутим до Узбекистану, утримуються в одиночній камері, тим самим збільшуючи ризик зазнати тортур або іншого жорстокого поводження.

І Казахстан, і Україна є учасниками Конвенції про статус біженців 1951 року Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських і таких, що принижують гідність, видів поводження, і Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, і, як такі, зобов'язані не висилати осіб до країн чи території, де вони опиняться під ризиком катувань або інших форм жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання та інших серйозних порушень прав людини.

Amnesty International
також стурбована тим, що 11 шукачам притулку, затриманих в Казахстані, не було дозволено завершити процедуру оскарження рішення про відмову в наданні їм статусу біженця. Троє шукачів притулку в Україні оскаржили рішення про відмову у наданні їм статусу біженця в Україні, проте вони стикнулися з загрозою екстрадиції до розгляду їх скарги. Будучи учасниками Конвенції про статус біженців як Казахстан так і Україна зобов'язані надати шукачам притулку можливість залишатися на своїй території, поки буде прийнято рішення щодо надання статусу біженця.


Шукачі притулку затримані в Казахстані
Тридцять узбецьких біженців і шукачів притулку, були затримані в червні в Казахстані і зараз вони перебувають перед загрозою екстрадиції до Узбекистану. Двадцять чотири з них були затримані під час рейдів вранці 9 червня в своїх будинках в південному місті Алмати. Працівники служби безпеки, за повідомленнями, не мали ордеру на обшук, коли вони увірвалися в будинки, били деяких чоловіків, конфіскували мобільні телефони, комп'ютери, книги та інші особисті речі.
Усі 30 чоловіків залишили Узбекистан через побоювання переслідувань через їхню належність до релігійних груп заборонених в Узбекистані. Дружинам затриманих було повідомлено, що їхні чоловіки будуть передані за екстрадицією до Узбекистану за звинуваченням у членстві в незаконних релігійних або екстремістських організацій і звинуваченнями в спробі здійснення державного перевороту. Прохання про надання притулку одинадцяти осіб мали бути розглянуті до 10 червня новоствореним Державним комітетом, який відповідальний за розгляд клопотань про надання притулку. Іншим було надано статус біженця Управлінням Верховного Комісара ООН у справах біженців (УВКБ) в Алмати і вони чекали на переселення в безпечну третю країну.

Шукачам притулку загрожує небезпека в Україні

Умід Хамроєв, громадянин Узбекистану з Самарканда, був затриманий українськими співробітниками правоохоронних органів 15 червня на тій підставі, що він знаходиться у розшуку в Узбекистані за чотирма пунктами звинувачень, включаючи членство у незаконних релігійних і екстремістських організаціях, розповсюдження матеріалів, що містять загрозу суспільній безпеці і порядку і спроби повалення конституційного ладу. У минулому він двічі був затриманий в Узбекистані, двоє членів його сім'ї також були засуджені за аналогічними звинуваченнями. Умід Хамроєв просив про притулок в Україні в 2009 році, проте його клопотання було відхилено. Він оскаржив це рішення, але його апеляцію було відхилено Київським окружним адміністративним судом 10 червня 2010 року. Його затримали раніше, аніж він зміг звернутися в Київський Апеляційний адміністративний суд щодо останнього рішення суду. 24 червня його утримання під вартою було продовжено до 40 діб. Його адвокат звернувся в Апеляційний суд Київської області з протестом щодо його утримання під вартою.

Косім Дадаханов залишив Узбекистан і виїхав до Росії в 1993 році та отримав російське громадянство у 2000 році. Його затримали на короткий період часу в Тюмені, де він жив, коли було виявлено, що Узбекистан видав ордер на арешт. Чоловіка звільнили після втручання російського Уповноваженого з прав людини. У вересні 2009 року його викликали до судді у зв'язку з підозрами, що він надав неправдиві свідчення під час процесу отримання російського громадянства. Побоюючись, що його позбавлять російського громадянства, він переїхав до України в листопаді 2009 року з двома дружинами та 10 дітьми.

Чоловік та члени його сім’ї подали прохання про надання їм статусу біженців в Україні одразу після прибуття. Заяву було відхилено міграційною службою, і зараз це рішення оскаржено в Київському Окружному адміністративному суді. Косіма Дадахановазатримали українські співробітники правоохоронних органів 29 червня на тій підставі, що він знаходиться у розшуку в Узбекистані за звинуваченням у підготовці та розповсюдженні матеріалів, що містять загрозу суспільній безпеці та порядку, в організації злочинної групи, а також порушенні правил пожежної безпеки.

Шоділбек Соібджонов був затриманий 2 липня в місті Біла Церква Київської області на Україні, оскільки він знаходиться у розшуку в Узбекистані за звинуваченням у приналежності до релігійних, екстремістських, сепаратистських або інших заборонених організацій. Правоохоронці спочатку затримали його для перевірки паспорту і звільнили, але знову затримали 6 липня, і тепер його адвокат побоюється, що його підзахисному загрожує примусове повернення до Узбекистану. Шоділбек Соібджонов покинув Узбекистан в 1998 році і переїхав до Росії, де отримав російське громадянство. Побоюючись примусового повернення з Росії він утік в Україну в квітні 2010 року і подав клопотання про надання притулку. Клопотання було відхилено, і на сьогодні це рішення оскаржено до Київського окружного адміністративного суду у зв'язку з відмовою у наданні статусу біженця.

Обґрунтування

Amnesty International вважає, що ситуація з правами людини в Узбекистані дуже погіршилася з часу так званих андижанських подій у травні 2005 року. Організація продовжує отримувати повідомлення про широке поширення практики застосування тортур або інших видів жорстокого поводження із затриманими та ув'язненими в Узбекистані. Серед випадків, про які стало відомо організації, є затримання групи з більш ніж 30 жінок працівниками служби безпеки в межах проведення контр-терористичної операції в місті Карші в листопаді 2009 року. Всі вони сповідували мусульманську віру, і, можливо, брали участь у релігійних курсах, які викладала Зульхумор Хамдамова, яку було звинувачено в організації незаконної релігійної групи. Співробітники міліції, ймовірно, роздягнули жінок догола і погрожували їм зґвалтуванням, вони дозволяли жінкам користуватися туалетом лише один раз протягом 20 годин. Принаймні, чотири жінки мали немовлят грудного вигодовування під час їх затримання, а працівники міліції допитували їх протягом декількох годин, не допускаючи їх годувати діток. 12 квітня Кримінальний суд Кахскадаріа засудив трьох жінок за спробу повалення конституційного ладу і за створення загрози для суспільного порядку, засудивши Зулкхумор Хамдамову до шести з половиною років позбавлення волі. Її сестру, Мехрінісо Хамдамову, було засуджено до семи років, а їх родичку Шахло Пахматову до шести з половиною років позбавлення волі.

Повідомлення про тортури надходять не тільки від чоловіків і жінок, підозрюваних у членстві в заборонених ісламських групах або скоєнні терористичних злочинів, а й від представників усіх прошарків громадянського суспільства, включаючи захисників прав людини, журналістів і колишніх високопосадовців, членів уряду і сил безпеки. Багато хто з них стверджує, що вони піддавалися тортурам чи іншим формам жорстокого поводження під час утримання під вартою з метою отримання зізнання.

Європейський суд з прав людини виніс рішення від 10 червня 2010 у справі Гараєв проти Азербайджану, що видача Шаіга Гараєва з Азербайджану в Узбекистан буде порушенням статті 3 [заборона катувань] Європейської конвенції з прав людини. Суд заявив, що «будь-якій особі, яка підозрюється у вчиненні злочину, при утриманні під вартою [в Узбекистані] загрожує серйозна небезпека зазнати катувань або нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження з метою отримання зізнання і як покарання за здійснений злочин.»


/КІНЕЦЬ

AI Index: EUR 04/002/2010

How you can help

AMNESTY INTERNATIONAL WORLDWIDE